14 листопада пошуковці-дослідники зустрілися з ветераном 22 школи 1931 р.н., піонервожатою, учителем початкових класів Іриною Григорівною Барбасурою. Ще влітку ми зв’язувалися з нею по телефону, і от нарешті настав час безпосереднього спілкування.

Ірина Григорівна розповіла не лише про свої роки роботи в 22-ій, а й про зв'язок тодішньої школи на Островській із залізничною школою (яка колись носила номер 22).

«Разом зі мною в 1955-1961 рр. в 22-ій працювала учителем математики Міла Пилипівна Теппер, – згадує І. Барбасура. – Потім її перевели в 32 школу. Моя колега Міла Пилипівна і її чоловік Петро Сильвестрович Висоцький перед війною закінчили залізничну школу. Вона завжди з гордістю розповідала про те, що навчалася в такій престижній школі».

«До речі, я також хотіла піти на навчання в ту залізничну школу – вона була від мене найближче. Я жила на вулиці Тельмана (нині називається Олени Теліги), 130, це був крайній будинок, поряд із самою залізницею. Але в ту школу приймали тільки дітей залізничників. І тому я вчилася в 5-ій школі – в приміщенні на перехресті Шевченка/Луначарського (нині Чорновола). При цій же 5-ій школі були так звані вчительські курси. За розподілом починала працювати в с. Сопіт Сколівського району Львівської області.

У 22-ій школі на Острівській пропрацювала з 1955 року до 1970-го. З червня 1955 до 1958 р. обіймала посаду піонервожатої (бо не було вільних місць учителя). А з 1 вересня 1958 р. і аж до 1970-го – учителем початкових класів. Спершу я мала довчити учнів 4 класу (до мене класним керівником у цьому класі була Мальвіна Яківна). Коли я тільки-но починала свою діяльність, то в 22-ій школі було 16 класів!

Я радію, що колектив в сучасної 22-ї школи досліджує історію навчального закладу, по крихтам збирає факти про життя випускників та вчителів і збираються написати та видати книгу «Літопис 22-ї школи».

На звершення розмови ми вручили їй солодкий пиріг, а Ірина Григорівна пригостила нас домашніми тістечками та поділилася світлинами свого вчительського життя.