Кінець лютого-початок березня 2022 року. Думки, що війна прийшла в нашу мирну Україну, що підступний ворог нагло прийшов завойовувати та нищити нашу землю, холодом пронизували мозок.

Не вірилось… Опускалися руки… Поступово відчуття страху, відчаю, болю змінилися на злість, ненависть та бажання боротися. Миттєво з’явилися контакти з людьми, які безпосередньо знали найближчі потреби. Потрібні були сітки.

Розголос про те, що сітки будуть плестися у нашому закладі, розлетівся селищем – до гімназії йшли люди різного віку, несли потрібний матеріал, і щодня, ніби в цеху, в коридорах вирувала робота. З ранку до вечора сплітали 5-6 сіток, які одразу ж забирали. Вчителі та учні з батьками плече в плече працювали поруч. За плетінням обмінювалися новинами, кожен міг висловитися – і ставало ніби легше. «За той час було сплетено близько 150 сіток», – згадують організатори цієї дружньої колективної роботи вчитель трудового навчання Алла Миколаївна Полунчукова та завідуюча господарством Наталя Василівна Волошина. Саме вони були постійно в гущі людей – підказували, показували, планували назавтра.

Через два дні від початку роботи перший поверх перетворився на величезний склад мотлоху, який негайно потребував сортування. Саме тут знадобилися організаторські здібності Наталії Волошиної та згуртованої роботи технічних працівниць закладу. Паралельно з плетенням сіток проводилося сортування на одяг для біженців, медикаменти та засоби гігієни, постільну білизну та матеріал для пошиву натільної білизни для поранених у госпіталь.

Для сіток потрібно було дуже багато тканини, до пошуку та доставки якої долучилися батьки та мешканці Гірничого. Люди були у такому шоці, що готові були працювати цілодобово та ладні були віддати все необхідне для захисту рідного міста, селища, домівок. Люди бізнесу привозили і віддавали тканину цілими рулонами, які також сортувалися і використовувалися за призначенням. Трикотаж передавали на Міжшкільний ресурсний центр, де з нього миттєво шили вироби для тероборони (термобілизна, балаклави, шапки). Костюмний кремплін використали на пошив покривал для ліжок у центр проживання переселенців. Комфортні умови для переробки тканини на стрічки створював креативний небагатомовний, але дуже уважний до потреб стомлених людей, наш Олексій Петрук.

Коли виготовленням сіток почали займатись інші заклади та установи і виник гострий дефіцит самих сіток, наша робота перейшла в інше, не менш важливе русло, але то вже інша історія.