Спогади про школу - це розповідь про дружбу, знання та перші кроки у доросле життя.
Привіт, сучаснику!
Я колись навчалася у твоїй школі, можливо, сиділа, навіть, за твоєю партою....
Лист у минуле й теперішнє до рідної школи №22
Я, Шкваренко Анастасія Юріївна (у дівоцтві Коростієнко), навчалася у школі №22 та закінчила 9 класів у 2002 році.
Свою шкільну історію я почала ще в початковій школі, яка знаходилась у садочку. Там було всього два класи — маленький, затишний світ, де ми лише знайомилися зі школою. Як же ми тоді мріяли перейти до «великої школи» — бути дорослими, ходити коридорами, носити щоденники й відчувати себе справжніми учнями!
Шкільні роки — це найтепліші спогади дитинства. Щоранку йшла до школи з радістю. Веселі КВН, «Зарниця», походи, поїздки до Софіївки та Києва — усе це залишило незабутній слід у серці.
Моїм класним керівником була Тарасенко Людмила Леонідівна — людина, яка відіграла в моєму житті особливу роль.
Мене виховувала бабуся, і Людмила Леонідівна завжди допомагала їй у моєму вихованні. Вона підтримувала мене у всьому, була поруч у важкі моменти, розуміла з півслова.
Пам’ятаю, коли бабуся сказала, що я вступатиму до медичного, Людмила Леонідівна відповіла:
«У неї все вийде, я в неї вірю — вона зможе!»
І ці слова стали для мене справжньою підтримкою, вірою, яка супроводжує мене все життя.
Вона навчила мене не опускати рук і завжди йти до своєї мети. Для мене Людмила Леонідівна — не просто вчитель, а людина, яка вклала в мене частинку своєї душі.
Наш директор, Набока Борис Стефанович, був справжнім наставником і прикладом. Він жив школою, умів знайти підхід до кожного учня й навчити не лише предметів, а й життєвих цінностей.
Учителі тоді вкладали у нас знання, які ми, можливо, не одразу цінували, але саме вони стали міцним фундаментом нашого дорослого життя.
Минуло багато років, але школа для мене завжди залишиться особливою.
Зараз у моїй рідній школі, Гірничій гімназії (школа №22), навчається мій син — учень 8-Б класу. І найприємніше, що деякі мої вчителі навчають уже його!
Моя улюблена Людочка, як ми її лагідно називали, тепер є класним керівником мого сина. Це неймовірно зворушливо — ніби час зробив коло.
Школа дуже змінилася — стала сучасною, комфортною, відкритою до нового.
Під керівництвом Тетяни Василівни, нинішньої директорки, школа розвивається, росте, і видно, що все робиться з любов’ю до дітей.
Теперішнім учням хочу сказати: цінуйте свої шкільні роки, слухайте вчителів, бо їхні поради та знання неодмінно стануть вам у пригоді в житті. І пам’ятайте — школа дає не лише знання, а й справжніх друзів, спогади та людяність.
З найщирішими побажаннями процвітання, розвитку та вдячності —
випускниця 2002 року,
Шкваренко Анастасія Юріївна (Коростієнко)